Полнотекстовый поиск:




Если ссылка на документ, который Вас заинтересовал, не работает, сообщите об этом.

Рефераты и работы студентов

ШПОРЫ ПО МЕЖДУНАРОДНОЙ ЭКОНОМИКЕ. РЕФЕРАТ.

Источник: База экономических рефератов
Разделы: Экономика и управление
Полный текст: HTML (открывается в новом окне) , RTF(zip)


Страница 3, всего страниц: 36
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 




       На форм-ня МПП і ступінь залучення до нього окремих країн (груп країн) впливають такі фактори :
       15. природно-географічні (відмінності у клімат. умовах, тер-рії, чисельності нас-ня, економіко-геогр. положенні, наділеності прир. ресурсами, наявності моря чи виходу до моря, наявності великих річок чи озер);
       16. соціально-економічні (робоча сила, НТП, виробничий апарат, масштаби і серійність вир-ва; темпи створення об’єктів виробничої і соц. інфрастр-ри; особливості істор. розвитку, виробничих і зовнішньоекон. традицій; соц.-ек. тип нац-ного вир-ва і зовнішньоекон. зв’язків; соц.-ек. розвиток сусідніх народів (країн);
       17. науково-технологічний прогрес (розвиток науки, рівень розвитку НДДКР, технолог. диверсифікація, рівень морального зношення осн. засобів вир-ва; оптимальність розмірів п/п).
       Певний, а іноді і виріш. вплив на МПП справляють також політ. фактори, серед яких виділяють: ступінь розвитку держ. суверенітету, міжн. ек. позиції в ООН та на світовій арені вцілому, співвідношення політ. сил в країні, х-р і ступінь впливу держ. інститутів на ек. процеси тощо.
       Комбінація зазначених факторів не тільки формує мікро-та макромотивацію участі у МПП окремих країн (груп країн), але й визначає її ефект-сть. Проблема пошуку об’єкт. основи МПП для забезпечення постійного багатства сусп-ва була й залиш-ся центральною в ек. теорії.
       
       8. Середовище МЕВ, його особливості та структуризація.
        Середовище  МЕВ- це с-ма умов і ф-рів існування міжн. ек. зв’язків. Його можна розділити на внутрішнє і зовн. середовище.
        Внутр . середовище  МЕВ -це внутр. будова с-ми МЕВ разом з її внутр. законами існ-ня, функц-ня й розвитку. Елементи внутр. середовища МЕВ:
       18. ЗЕД країн та їхніх суб’єктів;
       19. упр-ня міжн. ек. процесами, регулювання МЕВ;
       форми і види МЕВ;
       20. внутр. закони функц-ня системи МЕВ, тобто це ті явища і процеси, що
       21. відбуваються у світ. ек-ці і мають чітко виражений причинно-наслідковий х-р, постійно чи періодично повторюються за певних умов.
        Зовн . середовище  МЕВ -це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соц.-культурні та інфраструктурні умови реалізації форм МЕВ на різних рівнях.
       Зовн. середовище МЕВ можна поділити за двома  критеріями :
       а) за сферами впливу: політико-правове, соц.-культурне, економічне та інфраструктурне;
       б) за безпосередністю впливу дії:
       - серед-ще прямого впливу (постачальники, споживачі, конкуренти тощо);
       - серед-ще непрямого впливу (політ. та ек. устрій, заг. нормативна законодавча база, соц.-ек. традиції тощо).
        Особливостями  зовн . середовища  МЕВ є насамперед:
       - тісний взаємозв’язок між його сегментами;
       - складність та різноманітність;
       - відносна невизначеність багатьох параметрів.
       Вцілому, зовн. середовищу МЕВ притаманне певне протиріччя. З одного боку, воно є досить стабільним внаслідок інерційності розвитку політ., екон., соц. структур. З іншого боку, за рядом параметрів воно є досить динамічним, особливо в процесі розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних систем.
       З точки зору суб’єкта МЕВ важливо:
       - бути інформованим про серед-ще;
       - вміти його аналізувати, оцінювати та розуміти з метою впливу на одні фактори (які піддаються впливу) і врахування інших факторів (що впливу не піддаються).
       В суч. теорії та практиці напрацьовано багато різноман. методів та інструментів оцінки  зовн . серед- ща . Оцінка зд-ся як нац-ними, так і безпосередньо міжн. інститутами (рейтингові агенства, засоби mass media тощо). Найвідомішими заг-ними рейтинг. с-мами є BERI (Німеччина), II(інституційний інвестор), Євромані.
       Рейтинг BERI враховує:·політ. стабільність;·ставлення до заруб. інвесторів;·ризик націоналізації та девальвації;·платіжний баланс;·бюрократичні питання;·темпи ек. росту;·рівень зарплати і продуктивності праці тощо.
       II-це насамперед рейтинг кредитоспроможності тієї чи інш. країни, який дають експерти 100 найкрупніших банків світу.
       Євромані враховує 3 групи показників:
       - політико-економічні (40%);
       - ринкові (40%);
       - спеціальні кредитні (20%).
       
       11. Ек. середовище розвитку МЕВ і суч. класиф-ції країн світу.
       Оскільки МЕВ є підсистемою ек. с-ми, то найважлив. елементом серед-ща МЕВ є їх ек. серед-ще. До пок-ків ек. потенціалу країни відносять:
       1) ефективність використання прир. ресурсів;
       2) стан наук. досліджень;
       3) демограф. ситуація, наявність кваліфік. кадрів;
       4) фін.-кредитна с-ма країни;
       5) рівень доходів і рівень спож-ня;
       6) стан інтегрованості країни у світ. госп-во та інші.
       Отже, складність вивчення та оцінки ек. серед-ща в першу чергу пов’язана з тим, що нац. ек-ки різняться між собою за кільк і як. пок-ками.
       Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за ознаками:
       1. географічними;
       1. організаційними;
       2. економічними;
       3. соц.-економічними.
       Найбільш стабільною є систематизація країн за 1) ознакою : Європа, Азія, Лат. Америка тощо.
        За 2) ознакою країни систематизують в залежності від їх участі в МО. При цьому МО поділяють:
       6. за юр. природою: міжурядові, позаурядові;
       7. за складом учасників: універсальні, регіональні;
       8. за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;
       9. за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;
       10. за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.
       До останнього часу за 4) ознакою країни поділяли на 3 групи:·кап. країни;·соц. країни;·країни, що розвиваються з відповідною орієнтацією. З 1994 р. універс-ним є поділ країн на наступні групи:*розвинені країни з ринк. ек-кою (24 країни);*країни з перехідною ек-кою;*країни, що розвиваються.
       Багатоваріантність притаманна систематизації країн за  3) ознакою .
       a) стр-рагосп-ва: промислово-розвинені (Нідерланди); аграрні (Болг., Мальта); аграрно-промислові (Бразилія, Аргентина); пром.-аграрні (Греція, Укр.);
       b) рівеньек.розвитку: розвинені; ті, що розвиваються;
       c) ступінь розвиненості ринк. відносин:з розвин. ринк. ек-кою; з ринк. ек-кою; з централіз. план-ням;
       d) рівеньсамоорганізаціїек-ки: зрілі ек-ки; уразливі ек-ки.
       Важливим критерієм є поділ країнза рівнем ВВП на душу нас-ня:
       1) доход на душу нас-ня понад $9 тис. (за даними 1996 р.) - країни Зах. Євр., США, Канада, Японія, ОАЕ, країни Перської затоки;
       2) $750-$8999 - Греція, Венесуела, Бразилія, постсоц. країни;
       3)<$750 - понад 60 держав (країни Лат. Америки, африк., азіат. країни).
       Ще одним важливим критерієм єпоказники зовн. заборгованості. Виділяють:
       - країни з бездефіцитними ек-ками;
       - країни з низьк. рівнем заборг-сті;
       - країни з вис. рівнем заборг-сті.
       Важливим також є поділ країн за інш. ек. критеріями. Зокрема, виділяють так званікраїни-експортеринафти(коли експорт нафти становить>50% заг. експорту країни).
       За рівнем і х-ром зовн.-ек. зв’язківкраїни поділяються на країни з відкритою і закритою ек-кою.
       
       13. Заг. хар-тика країн, що розвиваються (КЩР).
       КЩР (це 3/4 країн світу) займають понад 60% тер-рії Землі, де проживає 77% світ. нас-ня. Сюди входять всі азіат. країни, крім Яп., країни Лат. Америки, Африки. Тут зосереджено 89,3% розвіданих світ. запасів нафти й 50,5% газу. Більше 50% світ запасів і видобутку марг. руди, кобальту, ванадію, золота, платини, алмазів припадає тільки на країни Африки. Більшість КЩР утворилися завдяки нац. визвольному руху, розпаду колон. с-ми 60-70-х років. За роки незалежності ці країни здійснили складні соц.-ек. перетворення, досягли певних цспіхів у створенні основ нац. ек-ки. Проте переважній більшості з них не вдалося істотно скоротити відставання від ПРК.
        Спільні риси КЩР: 
       1) багатоукладність ек-ки: ек. с-ми цих країн представлені різним набором форм вир-ва від патріархально-общинної і дрібнотоварної до монополістичної і кооперативної. Багатоукладність ек-ки передбачає різний соц.-ек. зміст вир. відносин в межах окремих секторів. що існують як вілносно автономні стр-ри зі складним мех-змом їх внутр. і зовн. зв’язків. Різні уклади формують 2 відносно автономні сектори: традиційний і сучасний. В традиц. секторі, що представлений гол. чином сільськ. госп-вом, тривалий час зберігаються вис. рівень вилучення продукту докап. методами (рента, лихварський %, купецькі доходи). Ними вилуч-ся до 15% ВВП;
       2) слаборозвиненість КЩР, яка виражається в якісній неоднорідності і системній неупорядкованості сусп-ва, яке склад-ся з різних ек. та неек. інститутів традиц. і суч. типів, а також проміжних перехідних структур;
       3) відсталість, яка відображає стан госп-ва цих країн, який характериз-ся низьким рівнем розвитку ПС. Відсталість має 2 аспекти:
       - історичний: відставання у розвитку одного типу сусп-ва від іншого в момент колонізації цієї групи країн;
       - сучасний: пов’язаний з низьким рівнем розвитку ек-ки цієї групи країн.
       4) залежність КЩР від ПРК: проявляється у відносинах домінування і підкорення, які в останні 10-річчя реалізуються ек. методами. Залежність впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;
       5) соц. стр-ра сусп-ва. Соц. організми афро-азіат. країн включають в себе різні утворення класові, неокласові, етнічні, релігійні, кастові та ікші. Встановлення тов. відносин в цих країнах супроводжувалось поширенням декласування. КЩР, на відміну від зах країн, не подолали общинний тип соціальності, який бере ще свій початок від родового укладу. Він визначається особистісним х-ром соц. відносин, зв’язками, заснованими на родинних відносинах, на сусідчтві, роді, племені;
       6) в цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене і стійке громадянське сусп-во як соц. організована стр-ра, що склад-ся із самод. орг-цій добров. членства.
        Регіональні відмінності КЩР :
       1. у 80-ті рр. значно поширили свої позиції Сх. і Півд. Азія;
       2. скоротилась у світ. вир-ві частка Зах. Азії (12%, а була 33%), дещо послабли позиції Лат. Ам. (24%, а було 35%);
       3. поява в 70-ті рр. НІК, які за темпами ек. розвитку перевищували аналог. пок-ки решти КЩР та навіть ПРК. Провідною галуззю НІК стала обробна пром-сть, яка стала статею експорту, а також створювались переважно трудомісткі п/п-ва по випуску мас. споживчої продукції. В латиноам. НІК осн. увага приділена розвитку матеріало- і капіталомістких галузей вир-ва.
        В залежності від рівня ек. розвитку КЩР поділяються на 3 групи: 
       1. країни з вис. рівнем на душу нас-ня, хар-ним для ПРК (Бруней, ОАЕ);
       2. країни з сер. пок-ками на душу нас-ня (країни-експортери нафти, НІК);
       3. бідні країни, в яких ВВП на душу нас-ня не перевищує $750 (перев. частина КЩР).
       

Страница 3, всего страниц: 36
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 




Шпоры по международной экономике. Реферат: [База экономических рефератов], 19.03.2006.

Проекты: Экономика и управление | Право | Бухгалтерский учет и налоги |